незворушний

НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е.

1. Якого не можна зрушити з місця; похитнути; незрушний, нерухомий.

Незворушні кам'яні брили.

2. перен. Про людину – якого неможливо розчулити, прихилити на свій бік.

Невважаючи на палку промову згорьованої жінки, більшість слухачів лишилися незворушними (з газ.).

3. перен. Про тишу, спокій і т. ін. – якого не можна порушити; непорушний, цілковитий, абсолютний.

Варку дратував незворушний і якийсь зухвалий спокій Момота (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. незворушний — незвору́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незворушний — (без руху) незрушний; (- тишу) абсолютний, цілковитий, непорушний; (- серце) непохитний; (тон) спокійний, байдужий, холодний, холоднокровний.  Словник синонімів Караванського
3. незворушний — див. байдужий; твердий  Словник синонімів Вусика
4. незворушний — -а, -е. 1》 Якого не можна зрушити з місця. 2》 Який не може бути порушений; абсолютний, цілковитий. 3》 Якого не можна похитнути; непохитний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. незворушний — НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е. 1. Якого не можна зрушити з місця. Страшно було від однієї думки про те, що.. запалені гноти диміли, в руках у незворушних воїнів, закутих у залізні лати (Загреб., Європа 45, 1959, 239).  Словник української мови в 11 томах