незворушний

НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е.

1. Якого не можна зрушити з місця.

Страшно було від однієї думки про те, що.. запалені гноти диміли, в руках у незворушних воїнів, закутих у залізні лати (Загреб., Європа 45, 1959, 239).

2. Який не може бути порушений; абсолютний, цілковитий.

Невважаючи на незворушний спокій.., Целя кілька разів вибухала сміхом (Фр., II, 1950, 309);

Варку дратував незворушний і якийсь зухвалий спокій Момота (Кучер, Голод, 1961, 293).

3. Якого не можна похитнути; непохитний.

Він увіходить, простуючи в царство грізного владики, Де незворушні серця, неподатні на людські благання (Зеров, Вибр., 1966, 219).

Значення в інших словниках

1. незворушний — незвору́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незворушний — (без руху) незрушний; (- тишу) абсолютний, цілковитий, непорушний; (- серце) непохитний; (тон) спокійний, байдужий, холодний, холоднокровний.  Словник синонімів Караванського
3. незворушний — див. байдужий; твердий  Словник синонімів Вусика
4. незворушний — -а, -е. 1》 Якого не можна зрушити з місця. 2》 Який не може бути порушений; абсолютний, цілковитий. 3》 Якого не можна похитнути; непохитний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. незворушний — НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е. 1. Якого не можна зрушити з місця; похитнути; незрушний, нерухомий. Незворушні кам'яні брили. 2. перен. Про людину – якого неможливо розчулити, прихилити на свій бік.  Словник української мови у 20 томах