незворушний
НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е.
1. Якого не можна зрушити з місця.
Страшно було від однієї думки про те, що.. запалені гноти диміли, в руках у незворушних воїнів, закутих у залізні лати (Загреб., Європа 45, 1959, 239).
2. Який не може бути порушений; абсолютний, цілковитий.
Невважаючи на незворушний спокій.., Целя кілька разів вибухала сміхом (Фр., II, 1950, 309);
Варку дратував незворушний і якийсь зухвалий спокій Момота (Кучер, Голод, 1961, 293).
3. Якого не можна похитнути; непохитний.
Він увіходить, простуючи в царство грізного владики, Де незворушні серця, неподатні на людські благання (Зеров, Вибр., 1966, 219).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незворушний — незвору́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- незворушний — (без руху) незрушний; (- тишу) абсолютний, цілковитий, непорушний; (- серце) непохитний; (тон) спокійний, байдужий, холодний, холоднокровний. Словник синонімів Караванського
- незворушний — див. байдужий; твердий Словник синонімів Вусика
- незворушний — -а, -е. 1》 Якого не можна зрушити з місця. 2》 Який не може бути порушений; абсолютний, цілковитий. 3》 Якого не можна похитнути; непохитний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незворушний — НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е. 1. Якого не можна зрушити з місця; похитнути; незрушний, нерухомий. Незворушні кам'яні брили. 2. перен. Про людину – якого неможливо розчулити, прихилити на свій бік. Словник української мови у 20 томах