незворушний
НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е.
1. Якого не можна зрушити з місця; похитнути; незрушний, нерухомий.
Незворушні кам'яні брили.
2. перен. Про людину – якого неможливо розчулити, прихилити на свій бік.
Невважаючи на палку промову згорьованої жінки, більшість слухачів лишилися незворушними (з газ.).
3. перен. Про тишу, спокій і т. ін. – якого не можна порушити; непорушний, цілковитий, абсолютний.
Варку дратував незворушний і якийсь зухвалий спокій Момота (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незворушний — незвору́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- незворушний — (без руху) незрушний; (- тишу) абсолютний, цілковитий, непорушний; (- серце) непохитний; (тон) спокійний, байдужий, холодний, холоднокровний. Словник синонімів Караванського
- незворушний — див. байдужий; твердий Словник синонімів Вусика
- незворушний — -а, -е. 1》 Якого не можна зрушити з місця. 2》 Який не може бути порушений; абсолютний, цілковитий. 3》 Якого не можна похитнути; непохитний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незворушний — НЕЗВОРУ́ШНИЙ, а, е. 1. Якого не можна зрушити з місця. Страшно було від однієї думки про те, що.. запалені гноти диміли, в руках у незворушних воїнів, закутих у залізні лати (Загреб., Європа 45, 1959, 239). Словник української мови в 11 томах