неоковирний

неокови́рний

-а, -е.

1》 Зробл. грубо, невміло, недбало (про предмети).

2》 Вайлуватий, неповороткий, незграбний у рухах, часто з непропорційною будовою тіла (про людину).

|| Який свідчить про чиюсь неповороткість, незграбність.

3》 Який невдало висловлює думку; незграбний.

Значення в інших словниках

1. неоковирний — неокови́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неоковирний — Непоказний, непривабливий, незграбний, (вираз) повстяний, (вірш) недоладний; (хто) ВАЙЛУВАТИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. неоковирний — див. вайлуватий; гидкий; поганий  Словник синонімів Вусика
4. неоковирний — НЕОКОВИ́РНИЙ, а, е. 1. Зробл. грубо, невміло, недбало (про предмети). У правій руці він тримав бандуру, а в лівій саморобну, неоковирну скрипку (Н. Рибак); Приходили [чоловіки] в незугарному одязі, в неоковирному взутті (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
5. неоковирний — ГРУ́БИЙ (погано оброблений, позбавлений витонченості), ПРО́СТИ́Й, НЕЗГРА́БНИЙ, НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙ розм. (перев. про меблі, споруди). Гудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (В.  Словник синонімів української мови
6. неоковирний — НЕОКОВИ́РНИЙ, а, е. 1. Зробл. грубо, невміло, недбало (про предмети). У правій руці він тримав бандуру, а в лівій саморобну, неоковирну скрипку (Натан Рибак, Помилка..  Словник української мови в 11 томах