непокоїти

непоко́їти

-ою, -оїш, недок., перех.

1》 Порушувати чий-небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати.

2》 Викликати хвилювання, тривогу, побоювання; приводити у стан неспокою, занепокоєння; хвилювати.

3》 Завдавати фізичного болю; турбувати.

Значення в інших словниках

1. непокоїти — непоко́їти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. непокоїти — Турбувати, бентежити, не давати спокою, р. клопотати; (душу) хвилювати, тривожити, мулити серце.  Словник синонімів Караванського
3. непокоїти — НЕПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., кого, що. 1. Порушувати чий-небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати. Човник повернувся трохи боком, але Гапка не хотіла непокоїти діда і вже не обзивалася (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. непокоїти — ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. непокоїти — Непоко́їти, -ко́ю, -ко́їш, -ко́їть; непоко́й, -ко́йте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. непокоїти — НЕПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., перех. 1. Порушувати чий-небудь спокій; завдавати турботи, клопоту; турбувати. Човник повернувся трохи боком, але Гапка не хотіла непокоїти діда і вже не обзивалася (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
7. непокоїти — Непокоїти, -ко́ю, -їш гл. Безпокоить, тревожить.  Словник української мови Грінченка