обмовка

обмо́вка

-и, ж.

1》 Додаткове зауваження, роз'яснення і т. ін. до раніше висловленого.

2》 Слово або фраза, помилково сказані замість інших, потрібних.

Значення в інших словниках

1. обмовка — обмо́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. обмовка — ОБМО́ВКА, и, ж. 1. Додаткове зауваження, роз’яснення і т. ін. до раніше висловленого. Ще в дожовтневі роки Ленін принципово, без будь-яких обмовок заперечував порожні, безглузді вигадки формалістів (Вітч., 2, 1964, 156).  Словник української мови в 11 томах
3. обмовка — ОБМО́ВКА, и, ж. 1. Слово або фраза, висловлені ненароком; те, чого не слід було б говорити. Людмила на початку покладала надію на випадкову обмовку співробітників, з якої вона щось дізнається (Іван Ле); // Слово або фраза...  Словник української мови у 20 томах