обривок

обри́вок

-вка, ч.

1》 Шматок, відірваний від чого-небудь, або залишок від обриву чогось.

2》 Відірвана від цілого, позбавлена загального зв'язку з цілим частина чого-небудь; уривок.

3》 перев. мн., діал. Невеликі додатки (до платні і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. обривок — Відрахування з платні [V]  Словник з творів Івана Франка
2. обривок — обри́вок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. обривок — Шмат, шматок, клаптик, див. кусок  Словник чужослів Павло Штепа
4. обривок — ОБРИ́ВОК, вка, ч. 1. Шматок, відірваний від чого-небудь, або залишок від обриву чогось. Вона несла кудись під пахвою радіоприймач з обривками антени (Гончар, Людина.., 1960, 58); Арсен порвав аркушик паперу й обривки кинув лисунові в обличчя (Дмит.  Словник української мови в 11 томах
5. обривок — ОБРИ́ВОК, вка, ч. 1. Шматок, відірваний від чого-небудь, або залишок від обриву чогось. Вона несла кудись під пахвою радіоприймач з обривками антени (О. Гончар); Арсен порвав аркушик паперу й обривки кинув лисунові в обличчя (Л. Дмитерко).  Словник української мови у 20 томах