обтуратор

обтура́тор

-а, ч.

Протез, призначений для закриття дефектів твердого і м'якого піднебіння.

Значення в інших словниках

1. обтуратор — ОБТУРАТОР – ОБТЮРАТОР Обтуратор, -а. Протез, який застосовується при дефектах піднебіння. Обтюратор, -а. Пристрій у затворах гармат; затвор у кінознімальних апаратах.  Літературне слововживання
2. обтуратор — ОБТУРА́ТОР, а, ч., мед. Протез, який використовують для закривання дефектів піднебіння.  Словник української мови у 20 томах