обітний

обі́тний

-а, -е, книжн.

Стос. до обіту; обіцяний. Обітна земля.

Значення в інших словниках

1. обітний — обі́тний прикметник книжн.  Орфографічний словник української мови
2. обітний — ОБІ́ТНИЙ, а, е, книжн. Стос. до обіту; обіцяний. Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (М. Зеров).  Словник української мови у 20 томах
3. обітний — ОБІ́ТНИЙ, а, е, книжн. Стос. до обіту; обіцяний. Цезар богам італійським обіцяну почесть складає: Триста в великому місті присвячує храмів обітних (Зеров, Вибр., .1966, 258).  Словник української мови в 11 томах