овечий

ове́чий

-а, -е.

1》 Прикм. до вівця.

|| Який складається з овець.

|| Вигот. зі шкіри, вовни, молока і т. ін. овець.

2》 Такий, як у вівці.

|| перен. Дуже покірливий, слухняний.

|| перен. Обмежений, недалекий (про розум).

Значення в інших словниках

1. овечий — ове́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. овечий — ОВЕ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вівця́. Відоллються [віділлються] вовку овечі слізки (Номис); У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться.  Словник української мови у 20 томах
3. овечий — вовк в ове́чій шку́рі. Лицемірна людина, яка під маскою доброзичливості приховує злі наміри. (Юліан:) Ти (Кузьма) мусиш буть богобоязним, тихим і смирним, як ягня, щоб не довідавсь хто, що ми вовки в овечій шкурі (І. Карпенко-Карий).  Фразеологічний словник української мови
4. овечий — ОБМЕ́ЖЕНИЙ (позбавлений широти світогляду, який не має великого розуму — про людину, її здібності, інтереси), НЕДАЛЕ́КИЙ, ВУЗЬКИ́Й, ОБМЕЖО́ВАНИЙ заст.; ВУЗЬКОГЛЯ́ДНИЙ, ПРИМІТИ́ВНИЙ, ВУЗЬКОЛО́БИЙ зневажл., УБОГОДУ́ХИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. овечий — Ове́чий, -ча, -че; -чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. овечий — ОВЕ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до вівця́. Відоллються вовку овечі слізки (Номис, 1864, № 4099); У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться.  Словник української мови в 11 томах
7. овечий — Овечий, -а, -е Овечій. Овеча натура. Шевч.  Словник української мови Грінченка