одутлий

оду́тлий

-а, -е.

З розпухлим, набряклим обличчям, тілом; брезклий.

|| Товстий, опасистий.

|| Збільшений в об'ємі від набрякання, розпухання і т. ін. (про частини тіла).

Значення в інших словниках

1. одутлий — оду́тлий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. одутлий — ОДУТИЙ, (на виду) ОБРЕЗКЛИЙ, д. задутий; (тілом) товстий, опасистий; (від сну) оспалий; (- губи) розпухлий, напухлий, набряклий.  Словник синонімів Караванського
3. одутлий — див. гладкий  Словник синонімів Вусика
4. одутлий — див. обрюзглий  Словник чужослів Павло Штепа
5. одутлий — ОДУ́ТЛИЙ, а, е. З розпухлим, набряклим обличчям, тілом; брезклий. А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні похожає [походжає] (Т. Шевченко); Одутлий, блідий, стояв він перед лихварем .. і здававсь мало не старою людиною (З.  Словник української мови у 20 томах
6. одутлий — ОПУ́ХЛИЙ (який опух, у якого з'явилися опухи), ПУ́ХЛИЙ, ЗАПУ́ХЛИЙ, ПОПУ́ХЛИЙ, РОЗПУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, ЗАБРЕ́ЗКЛИЙ, БРЕ́ЗКЛИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ОДУ́ТИЙ рідше, НАБРЕ́ЗКЛИЙ рідше, ОБРЕ́ЗКЛИЙ рідше; ПІДПУ́ХЛИЙ, ПРИПУ́ХЛИЙ (з невеликим опухом).  Словник синонімів української мови
7. одутлий — ОДУ́ТЛИЙ, а, е. З розпухлим, набряклим обличчям, тілом; брезклий. А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні похожає (Шевч., II, 1963, 201); Одутлий, блідий, стояв він перед лихварем..  Словник української мови в 11 томах