омлівати

омліва́ти

-аю, -аєш, недок., омліти, -ію, -ієш, док., рідко.

Те саме, що зомлівати 1).

Значення в інших словниках

1. омлівати — омліва́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. омлівати — ОМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., рідко. Те саме, що зомліва́ти. Він спочиває, омліває часом, прокидається і знов повзе на дні комишевого моря (М. Коцюбинський); Мотря тихенько вийшла надвір та трохи не омліла...  Словник української мови у 20 томах
3. омлівати — НЕПРИТО́МНІТИ (впадати в непритомність); МЛІ́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), ОБІМЛІВА́ТИ розм., ОБМИРА́ТИ розм., ОМЛІВА́ТИ рідше (знемагати, слабнути до втрати свідомості, перев. від сильного душевного потрясіння, від фізичної слабості, хвороби).  Словник синонімів української мови
4. омлівати — Омліва́ти і умліва́ти, -ва́ю, -ва́єш = зомліва́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. омлівати — ОМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., рідко. Те саме, що зомліва́ти 1. Він спочиває, омліває часом, прокидається і знов повзе на дні комишевого моря (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах