оправка

опра́вка

-и, ж.

1》 Пристрій для закріплення на металорізальних верстатах інструмента чи оброблюваної деталі.

2》 Пристрій (циліндричний стрижень), вміщуваний всередину оброблюваних пустотілих виробів.

Значення в інших словниках

1. оправка — опра́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. оправка — ОПРА́ВКА, и, ж. Пристрій для закріплення на металорізальних верстатах інструмента або оброблюваної деталі. Оправки застосовують у тих випадках, коли треба забезпечити найбільш точну концентричність зовнішніх поверхонь оброблюваної деталі (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. оправка — ОПРА́ВКА, и, ж. Пристрій для закріплення на металорізальних верстатах інструмента або оброблюваної деталі. Оправки застосовують у тих випадках, коли треба забезпечити найбільш точну концентричність зовнішніх поверхонь оброблюваної деталі (Практ. з машинозн., 1957, 140).  Словник української мови в 11 томах