Великий тлумачний словник сучасної мови

опізнити

опізни́ти

опізню, опізниш, док., перех., заст.

Бути причиною запізнення чого-небудь; затримати (у 2 знач.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. опізнити — опізни́ти дієслово доконаного виду бути причиною запізнення чого-небудь арх.  Орфографічний словник української мови
  2. опізнити — ОПІЗНИ́ТИ, опізню́, опі́зниш, док., що, заст. Бути причиною запізнення чого-небудь; затримати (у 2 знач.). Геройські, хоч безплідні, зусилля козацьких воєн вичерпали на довгий час силу нації; опізнили її духовний розвій (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
  3. опізнити — ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ)...  Словник синонімів української мови
  4. опізнити — ОПІЗНИ́ТИ, опізню́, опі́зниш, док., перех., заст. Бути причиною запізнення чого-небудь; затримати (у 2 знач.). Геройські, хоч безплідні, зусилля козацьких воєн вичерпали на довгий час силу нації; опізнили її духовний розвій (Фр., XVI, 1955, 222).  Словник української мови в 11 томах