опізнити

ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ (ВТРИ́МУВАТИ), ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ), СПОВІ́ЛЬНЮВАТИ, ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., ПРОВОЛІКА́ТИ розм. — Док.: затри́мати, заде́ржати, стри́мати, утри́мати (втри́мати), притри́мати, загальмува́ти, упові́льнити (впові́льнити), спові́льнити, зде́ржати, проволокти́, опізни́ти заст. Затримувати суспільний розвиток; Глибокий яр, прудкий потік мене щомить задержують (Уляна Кравченко); — Природа речей двоїста, і ці самі звички, що надають сталості нашому життю.. разом з тим гальмують наш поступ до вищих життєвих форм (В. Підмогильний); Наче хтось навмисне підсунув йому такий волохатий папір, що перо раз у раз надибує на якісь горбки, чіпляється і уповільнює лет мислі (Н. Рибак). — Пор. 1. зупиня́ти, 1. стри́мувати, 1. упові́льнювати.

Значення в інших словниках

1. опізнити — опізни́ти дієслово доконаного виду бути причиною запізнення чого-небудь арх.  Орфографічний словник української мови
2. опізнити — опізню, опізниш, док., перех., заст. Бути причиною запізнення чого-небудь; затримати (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опізнити — ОПІЗНИ́ТИ, опізню́, опі́зниш, док., що, заст. Бути причиною запізнення чого-небудь; затримати (у 2 знач.). Геройські, хоч безплідні, зусилля козацьких воєн вичерпали на довгий час силу нації; опізнили її духовний розвій (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. опізнити — ОПІЗНИ́ТИ, опізню́, опі́зниш, док., перех., заст. Бути причиною запізнення чого-небудь; затримати (у 2 знач.). Геройські, хоч безплідні, зусилля козацьких воєн вичерпали на довгий час силу нації; опізнили її духовний розвій (Фр., XVI, 1955, 222).  Словник української мови в 11 томах