отуманілий

отумані́лий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до отуманіти.

Значення в інших словниках

1. отуманілий — отумані́лий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. отуманілий — ОТУМАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до отумані́ти. – Йойна, отуманілий від замороки, що валила з ями, вхопився обома руками за груди.., а стративши підпору.., мов галушка, булькнув у яму (І. Франко); // у знач. прикм. Танцювало все перед очима.  Словник української мови у 20 томах
3. отуманілий — ОЧМАНІ́ЛИЙ розм. (який під впливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, діяти), ОЧАМРІ́ЛИЙ розм., ОЧМАРІ́ЛИЙ розм., ЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧУМІ́ЛИЙ розм., ЗАЧУ́МЛЕНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. отуманілий — ОТУМАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до отумані́ти. — Йойна, отуманілий від замороки, що валила з ями, вхопився обома руками за груди.., а стративши підпору.., мов галушка булькнув у яму (Фр., IV, 1950, 23); Танцювало все перед очима.  Словник української мови в 11 томах