палеоцен

палеоце́н

-у, ч.

Рання епоха палеогену.

Значення в інших словниках

1. палеоцен — палеоце́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. палеоцен — ПАЛЕОЦЕ́Н, у, ч. Рання епоха палеогену. Основний продуктивний горизонт Східницького нафтового родовища пов'язаний з ямненськими пісковиками (палеоцен) (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. палеоцен — палеоце́н, палеоце́нова епо́ха (від палео... і ...цен) рання епоха палеогену.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. палеоцен — Епоха раннього третинного періоду (палеогену); див. геохронологія.  Універсальний словник-енциклопедія