парашник

пара́шник

-а, ч., розм.

Арештант в'язниці, що прибирає парашу і прислужує іншим арештантам.

Значення в інших словниках

1. парашник — пара́шник іменник чоловічого роду, істота жарг., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. парашник — ПАРА́ШНИК, а, ч., жарг., зневажл. Арештант в'язниці, що прибирає парашу і прислужує іншим арештантам, зазнає від них принижень. Парашник зазанавав постійних принижень (І. Багряний).  Словник української мови у 20 томах
3. парашник — ПАРА́ШНИК, а, ч., розм. Арештант дореволюційної в’язниці, що прибирав парашу і прислужував іншим арештантам.  Словник української мови в 11 томах