парашник

ПАРА́ШНИК, а, ч., жарг., зневажл.

Арештант в'язниці, що прибирає парашу і прислужує іншим арештантам, зазнає від них принижень.

Парашник зазанавав постійних принижень (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. парашник — пара́шник іменник чоловічого роду, істота жарг., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. парашник — -а, ч., розм. Арештант в'язниці, що прибирає парашу і прислужує іншим арештантам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парашник — ПАРА́ШНИК, а, ч., розм. Арештант дореволюційної в’язниці, що прибирав парашу і прислужував іншим арештантам.  Словник української мови в 11 томах