пахтіти

пахті́ти

I -тить, недок., розм.

1》 Те саме, що пахнути.

|| безос.

2》 Відгонити, віддавати чим-небудь.

II -хчу, -хтиш, недок., розм., рідко.

Те саме, що пахкати.

Значення в інших словниках

1. пахтіти — пахті́ти 1 дієслово недоконаного виду пахнути розм. пахті́ти 2 дієслово недоконаного виду пахкати рідко  Орфографічний словник української мови
2. пахтіти — 1. ПАХНУТИ; 2. (люлькою) пахкати.  Словник синонімів Караванського
3. пахтіти — див. пахнути  Словник синонімів Вусика
4. пахтіти — ПАХТІ́ТИ¹, ти́ть, недок., розм. 1. Те саме, що па́хнути. А Мишенятко під вербою Почуло, що м'ясце пахтить, Та й крадеться поміж травою (Л. Глібов); Весна була як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (Остап Вишня); // безос.  Словник української мови у 20 томах
5. пахтіти — I. ВІДГО́НИТИ чим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИ розм., ТХНУ́ТИ розм.; ПРИПАХА́ТИ розм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИ фам. (про сильний неприємний запах).  Словник синонімів української мови
6. пахтіти — Пахті́ти, пахчу́, пахти́ш, -ти́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пахтіти — ПАХТІ́ТИ¹, ти́ть, недок., розм. 1. Те саме, що па́хнути. А Мишенятко під вербою Почуло, що м’ясце пахтить, Та й крадеться поміж травою (Гл., Вибр., 1951, 23); Весна була як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (Вишня, День..  Словник української мови в 11 томах
8. пахтіти — Пахтіти, -хчу, -тиш гл. Пахнуть. А мишенятко під вербою почуло, що м'ясце пахтить. Гліб.  Словник української мови Грінченка