перекочувати

I перекочув`атидив. перекочовувати.

II перек`очувати-ую, -уєш, недок., перекотити, -очу, -отиш, док.

1》 перех.Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце.

|| Перевертати з боку на бік.

|| через що. Котити, переміщаючи через яку-небудь перепону.

2》 перех. Перевозити, пересувати на колесах із місця на місце, на інше місце (віз, бричку, екіпаж і т. ін.).

3》 перех. Переміщати з місця на місце, на інше місце (про вітер, течію і т. ін.).

|| перен. Надавати руху, схожого на рух хвиль.

4》 неперех. Розноситися, лунати, розлягатися перекотисто (про звуки).

Значення в інших словниках

1. перекочувати — переко́чувати дієслово недоконаного виду від: перекоти́ти перекочува́ти дієслово доконаного виду від: кочува́ти  Орфографічний словник української мови
2. перекочувати — ПЕРЕКОЧУВА́ТИ див. перекочо́вувати. ПЕРЕКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. що. Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце.  Словник української мови у 20 томах
3. перекочувати — ПЕРЕВЕРТА́ТИ (з одного боку на другий, протилежним боком догори), ПОВЕРТА́ТИ, ОБЕРТА́ТИ, ВИВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, ПЕРЕКО́ЧУВАТИ (котячи). — Док.  Словник синонімів української мови
4. перекочувати — ПЕРЕКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. перех. Котити, переміщаючи з місця на місце або на інше, в інше місце. Веселі шляхтичі на дивину таку, Неначе комашня, збігаються юрбою І перекочують барила під покої (Міцк.  Словник української мови в 11 томах
5. перекочувати — Переко́чувати, -чую, -єш сов. в. перекотити, -кочу, -тиш, гл. Перекатывать, перекатить. Перекотим бочку. Чуб. II. 208.  Словник української мови Грінченка