плакор

плако́р

-у, ч.

Плеската й слабохвиляста вододільна ділянка, в ґрунтовому і рослинному покриві якої найкраще виявлені типові зональні риси.

Значення в інших словниках

1. плакор — плако́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. плакор — ПЛАКО́Р, у, ч. Плеската й слабохвиляста вододільна ділянка, в ґрунтовому і рослинному покриві якої найкраще виявлені типові зональні риси.  Словник української мови у 20 томах