планетник

плане́тник

-а, ч., заст.

1》 Астроном.

2》 Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог.

Значення в інших словниках

1. планетник — плане́тник іменник чоловічого роду, істота астроном рідко  Орфографічний словник української мови
2. планетник — ПЛАНЕ́ТНИК, а, ч., заст. 1. Астроном. 2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог. Іван .. кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких (М.  Словник української мови у 20 томах
3. планетник — АСТРО́ЛОГ (той, хто вгадує майбутнє за розташуванням і рухом небесних тіл), ПЛАНЕ́ТНИК заст. Казали, що він складає гороскопи краще за всіх європейських астрологів (З. Тулуб); — Буде планетником, що знатиме не тільки те, що було, що є, а й що буде (П. Колесник).  Словник синонімів української мови
4. планетник — ПЛАНЕ́ТНИК, а, ч., заст. 1. Астроном. 2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог. Іван.. кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, пла-нетників всяких (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. планетник — Плане́тник, -ка м. Астрономъ. Чуб. II. 584.  Словник української мови Грінченка