планетник
ПЛАНЕ́ТНИК, а, ч., заст.
1. Астроном.
2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог.
Іван .. кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких (М. Коцюбинський);
– Буде планетником, що знатиме не тільки те, що було, що є, а й що буде (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)