побілішати

побілі́шати

-аю, -аєш.

Док. до білішати.

|| Стати сивішим; посивішати.

Значення в інших словниках

1. побілішати — побілі́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побілішати — ПОБІЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до білі́шати. Загорілі колись руки знов побілішали (І. Нечуй-Левицький); Побілішав, заколивався від вітру ковиль (З. Тулуб); Так часом виглядають тифозні.  Словник української мови у 20 томах
3. побілішати — СИ́ВІ́ТИ (про волосся — ставати сивим або виділятися сивиною), СРІБЛИ́ТИСЯ, БІЛІ́ТИ. — Док.: поси́ві́ти, посрібли́тися, побілі́ти, побілі́шати. Дивись, а у нього волосся сивіє (М.  Словник синонімів української мови
4. побілішати — ПОБІЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до білі́шати. Загорілі колись руки знов побілішали (Н.-Лев., І, 1956, 166); Побілішав, заколивався від вітру ковиль (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51); // Стати сивішим; посивішати.  Словник української мови в 11 томах
5. побілішати — Побілішати, -шаю, -єш гл. Стать бѣлѣе. Трошки побілішали руки, як побула дома. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка