побілішати
ПОБІЛІ́ШАТИ, аю, аєш.
Док. до білі́шати.
Загорілі колись руки знов побілішали (І. Нечуй-Левицький);
Побілішав, заколивався від вітру ковиль (З. Тулуб);
Так часом виглядають тифозні. Очі побільшали і, здається, побілішали: стали зовсім сивасті і висвічували гіркоту душевну в пристиглому погляді (В. Барка);
// Стати сивішим.
Голова йому побілішала, а шорстку, неголену щоку затягли свіжі, глибокі рови (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)