повінь

по́вінь

-вені, ж.

1》 Розлиття річки під час весняного розтавання снігу, льоду або внаслідок тривалих дощів чи великих злив.

|| Значне підвищення рівня води в річці, озері або морі.

2》 перен. Велика кількість, надмір чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. повінь — (розлив річок) повідь, розм. паводок, розлив.  Словник синонімів Полюги
2. повінь — повінь – повідь В українській мові існують обидва іменники. А ще є повіддя, паводок, водопілля тощо. Їхні значення синонімічні, проте не всі слова однаково поширені в різних місцевостях. Словники подають як основну форму повінь.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. повінь — по́вінь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. повінь — Повідь, повіддя, водопілля, с. потоп; (чого) море, сила, тьма-тьменна.  Словник синонімів Караванського
5. повінь — див. вода  Словник синонімів Вусика
6. повінь — [пов'ін'] -веин'і, ор. -в'ін':у  Орфоепічний словник української мови
7. повінь — По́вінь, -вені, -вені, -вінню; по́вені, -веней  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. повінь — ПО́ВІНЬ, вені, ж. 1. Розлиття річки при весняному розтаванні снігу, льоду або від тривалих дощів чи великих злив. А у річці жовтим валом Повінь котить води: Видно, в горах тучі впали – Не дай боже шкоди! (І.  Словник української мови у 20 томах
9. повінь — НА́ДМІР чого (вищий ступінь вияву, розвитку чого-небудь — перев. почуттів, фізичних та духовних сил і т. ін.), НАДЛИ́ШОК, ЗАЙВИНА́, ПОВНОТА́, ПО́ВІНЬ поет., ПОВНОВО́ДДЯ поет., НА́ТОВП розм., ПО́ВНЯ рідше, ПО́ВНЯВА рідше.  Словник синонімів української мови
10. повінь — ПО́ВІНЬ, вені, ж. 1. Розлиття річки при весняному розтаванні снігу, льоду або від тривалих дощів чи великих злив. А у річці жовтим валом Повінь котить води: Видно, в горах тучі впали — Не дай боже шкоди! (Фр.  Словник української мови в 11 томах
11. повінь — По́вінь, -вені ж. Разливъ. Шух. І. 180.  Словник української мови Грінченка