поглушати

поглуша́ти

-аю, -аєш, недок., рідко, поглушити, -лушу, -лушиш, док., перех.

1》 Позбавляти всіх чи багатьох здатності чути що-небудь.

|| безос.

2》 Робити нечутним (все чи багато чого-небудь); заглушати.

3》 Не давати рослинам нормально розвиватися, рости.

4》 розм. Сильними ударами позбавляти свідомості, приголомшувати всіх чи багатьох.

|| Підводними вибухами, сильними ударами по льоду і т. ін. приводити рибу в стан нерухомості, заціпеніння або вбивати.

5》 перен. Зменшувати, послаблювати, відсувати на другий план усе чи багато чого-небудь (відчуття, почуття і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. поглушати — поглуша́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. поглушати — ПОГЛУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОГЛУШИ́ТИ, лушу́, лу́шиш, док., кого. 1. Позбавляти всіх або багатьох здатності чути що-небудь. Гучна музика поглушила всіх; // безос. [Відьма:] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило, Мозок геть заголомшило!..  Словник української мови у 20 томах
3. поглушати — ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (спричинятися до меншого, слабшого прояву якогось явища, процесу, якості, почуття тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), ЗМЕ́НШУВАТИ, ПРИМЕ́НШУВАТИ, ПОЛЕ́ГШУВАТИ, ПОМ'Я́КШУВАТИ, М'ЯКШИ́ТИ, ПРИТУПЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ПЛЮВАТИ)...  Словник синонімів української мови
4. поглушати — ПОГЛУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОГЛУШИ́ТИ, лушу́, лу́шиш, док., перех. 1. Позбавляти всіх або багатьох здатності чути що-небудь; // безос. [Відьма:] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило, Мозок геть заголомшило!.. (Кроп., IV, 1959, 128).  Словник української мови в 11 томах