поглушати
ПОГЛУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОГЛУШИ́ТИ, лушу́, лу́шиш, док., кого.
1. Позбавляти всіх або багатьох здатності чути що-небудь.
Гучна музика поглушила всіх;
// безос.
[Відьма:] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило, Мозок геть заголомшило!.. (М. Кропивницький).
2. Робити нечутним (все або багато чого-небудь); заглушати.
Дніпро своїм плеском усе поглушав (Марко Вовчок).
3. Не давати рослинам нормально розвиватися, рости.
– А хто одмінив перехресний посів пшениці? Бур'яни ж усе поглушать, коли без перехресного сіяти (В. Кучер).
4. розм. Сильними ударами позбавляти свідомості, приголомшувати всіх або багатьох;
// Підводними вибухами, сильними ударами по льоду і т. ін. приводити рибу в стан нерухомості, заціпеніння або вбивати.
[Василько:] А на Дніпрі риби – отакі лящі. І всі дохлі. Пливуть догори черевом. Це їх бомби поглушили (Ю. Мокрієв).
5. перен. Зменшувати, послаблювати, відсувати на другий план усе або багато чого-небудь (відчуття, почуття і т. ін.).
Нові враження, нові обставини, нові інтереси, нове юнацьке життя .. поглушили спогади сільської школи, загнали їх кудись глибоко наспід (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)