погон

пого́н

-а, ч.

1》 Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу.

2》 мисл. Ремінь для ношення рушниці на спині.

|| Ремінь для ношення добутих зайців.

|| Ремінь з кільцем, до якого кріпляться кілька ременів – поводків для кількох мисливських собак.

Значення в інших словниках

1. погон — пого́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. погон — ПОГО́Н, а, ч. Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу. Злегка обдряпаний твердим холодом гудзиків і погонів, Доря припав з довір'ям до батька (М.  Словник української мови у 20 томах
3. погон — ПОГО́Н, а, ч. Знак розрізнення у вигляді широкої нашивної або накладної смуги, прикріпленої до плечей військового чи іншого форменого одягу. Злегка обдряпаний твердим холодом гудзиків і погонів, Доря припав з довір’ям до батька (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах