пограниччя

пограни́ччя

-я, с., заст.

Місцевість біля кордону.

Значення в інших словниках

1. пограниччя — Пограни́ччя, -ччя, -ччю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. пограниччя — ПОГРАНИ́ЧЧЯ, я, с. Місцевість біля кордону. Територія сучасної Волинської області – це пограниччя двох східнослов'янських народів – українців і білорусів, межа східних і західних слов'ян, що, безумовно, відображається на лексичному складі мови цього реґіону (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. пограниччя — ПОГРАНИ́ЧЧЯ, я, с. Місцевість біля кордону.  Словник української мови в 11 томах