покалічений
покалі́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до покалічити.
|| покалічено, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. покалічений, -ного, ч.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипокалі́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до покалічити.
|| покалічено, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. покалічений, -ного, ч.
Великий тлумачний словник сучасної української мови