Великий тлумачний словник сучасної мови

покаянний

покая́нний

-а, -е.

Який містить покаяння; сповнений каяття.

|| Який виражає або свідчить про покаяння, каяття.

|| Перейнятий покаянням, каяттям. Покаянний лист.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. покаянний — покая́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. покаянний — І заст. покаянен ім. Піснеспів — канон, тропар, стихира, — змістом якого є каяття, моління за прощення гріхів  Словник церковно-обрядової термінології
  3. покаянний — ПОКАЯ́ННИЙ, а, е. Який містить у собі покаяння; сповнений каяття. Панич читав, читав і читав святу книжку. З покаянних канонів він перейшов до хвалебних акафістів (А.  Словник української мови у 20 томах
  4. покаянний — Покая́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. покаянний — ПОКАЯ́ННИЙ, а, е. Який містить у собі покаяння; сповнений каяття. Панич читав, читав і читав святу книжку. З покаянних канонів він перейшов до хвалебних акафістів (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах