поконати

покона́ти

-аю, -аєш, док.

1》 неперех. Померти, загинути (про всіх чи багатьох).

2》 перех., рідко. Те саме, що перемогти.

Значення в інших словниках

1. поконати — покона́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поконати — Покона́ти. Перемогти, подолати, здолати. Для того найважнійшою задачою народної роботи є натепер покопати якнайскорше сю для народної справи вельми шкідливу хоробу (Б., 1895, 7, 3) // пол. pokonać — перемогти, подолати, здолати.  Українська літературна мова на Буковині
3. поконати — ПОКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Померти, загинути (про всіх або багатьох). Бодай наші вороги поконали до ноги (П. Чубинський). 2. кого, що, рідко. Те саме, що перемогти́. Не клич мене!...  Словник української мови у 20 томах
4. поконати — ПЕРЕБОРО́ТИ (труднощі, якісь почуття, недугу тощо), ПЕРЕМОГТИ́, ПОБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУ́ЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ, ЗДОЛІ́ТИ рідше, ПОКОНА́ТИ рідше, ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕДУ́ЖАТИ заст., ПЕРЕСИ́ЛУВАТИ діал., ПОДОЛІ́ТИ діал. — Недок.  Словник синонімів української мови
5. поконати — ПОКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. неперех. Померти, загинути (про всіх або багатьох). Бодай наші вороги поконали до ноги (Чуб., V, 1874, 246). 2. перех., рідко. Те саме, що перемогти́. Не клич мене!...  Словник української мови в 11 томах
6. поконати — Покона́ти, -на́ю, -єш гл. 1) Умереть, помереть. Дай Боже і покопать по правді. Ном. № 6695. Бодай наші вороги покопали до ноги. Чуб. V. 246. 2) Побѣдить. Покопали козацьку волю. Св. Л. 64.  Словник української мови Грінченка