поконати
ПОКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Померти, загинути (про всіх або багатьох).
Бодай наші вороги поконали до ноги (П. Чубинський).
2. кого, що, рідко. Те саме, що перемогти́.
Не клич мене! Я мушу поконати свій біль і труд, бо серце каже з світлом поспішати між темний люд (Уляна Кравченко);
– Вона [любов] поконає колись і ваше горде серце, і ви піддастеся їй! (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)