покудовчений
покудо́вчений
-а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до покудовчити.
|| у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної української мовипокудо́вчений
-а, -е, розм.
Дієприкм. пас. мин. ч. до покудовчити.
|| у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної української мови