покута
поку́та
-и, ж.
1》 Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї; каяття.
2》 Покарання за вчинений злочин, провину, поганий учинок і т. ін.
3》 іст. Церковне покарання за злочини або гріхи; епітимія. Накласти покуту. Нести покуту.
Великий тлумачний словник сучасної української мови