Значення в інших словниках
-
покутний —
Поку́тний: — (писар) потайний [III] — закутковий [23] — покаянний [VII] — покутний писар: потайний писар, що криється з своїм заняттям [IV]
Словник з творів Івана Франка
-
покутний —
[поукутнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
-
покутний —
поку́тний прикметник від: поку́та
Орфографічний словник української мови
-
покутний —
ПОКУ́ТНИЙ, а, е. Стос. до покути. [Д. Жуан:] Живу, немов якась душа покутна, Серед людей чужих або й ворожих (Леся Українка); // Пройнятий каяттям. Гапка, виливши на Цвяхову голову повний .. ківш проклять.., впала в дуже покутний настрій (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
-
покутний —
ПОКУ́ТНИЙ, а, е. Стос. до покути. [Д. Жуан:] Живу, немов якась душа покутна, Серед людей чужих або й ворожих (Л. Укр., III, 1952, 396); // Пройнятий каяттям. Гапка, виливши на Цвяхову голову повний .. ківш проклять.., впала в дуже покутний настрій (Фр., VII, 1951, 35).
Словник української мови в 11 томах