покутний
ПОКУ́ТНИЙ, а, е.
Стос. до покути.
[Д. Жуан:] Живу, немов якась душа покутна, Серед людей чужих або й ворожих (Леся Українка);
// Пройнятий каяттям.
Гапка, виливши на Цвяхову голову повний .. ківш проклять.., впала в дуже покутний настрій (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)