покутник
ПОКУ́ТНИК, а, ч., іст.
Той, хто відбуває покуту.
– На що ми чекаємо! – палко говорили вони .. – Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)ПОКУ́ТНИК, а, ч., іст.
Той, хто відбуває покуту.
– На що ми чекаємо! – палко говорили вони .. – Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)