покутник
ПОКУ́ТНИК, а, ч., дорев. Той, хто відбуває покуту.
— На що ми чекаємо! — палко говорили вони..-Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239).
Словник української мови (СУМ-11)ПОКУ́ТНИК, а, ч., дорев. Той, хто відбуває покуту.
— На що ми чекаємо! — палко говорили вони..-Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239).
Словник української мови (СУМ-11)