покутник —
Особа, на яку накладено покуту та яка виконує накладену покуту; каяник
Словник церковно-обрядової термінології
покутник —
-а, ч. Той, хто відбуває покуту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
покутник —
ПОКУ́ТНИК, а, ч., іст. Той, хто відбуває покуту. – На що ми чекаємо! – палко говорили вони .. – Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
покутник —
ПОКУ́ТНИК, а, ч., дорев. Той, хто відбуває покуту. — На що ми чекаємо! — палко говорили вони..-Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239).
Словник української мови в 11 томах
покутник —
Покутник, -ка м. Кающійся, отбывающій покаяніе, эпитемію.
Словник української мови Грінченка