поламаний

пола́маний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поламати.

|| поламано, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм. Який поламався, зіпсувався.

3》 у знач. прикм. З нерівностями у багатьох місцях.

Значення в інших словниках

1. поламаний — див. зіпсований  Словник синонімів Вусика
2. поламаний — пола́маний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
3. поламаний — ПОЛА́МАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до полама́ти. Деревця, недавно посаджені, були поламані вщерть і простягали до неба свої цурпалки (М. Коцюбинський); У козла були вивихнуті й поламані задні ноги (З. Тулуб); Я не знаю, що з цього вийде.  Словник української мови у 20 томах
4. поламаний — як (мов, на́че і т. ін.) пола́маний. 1. зі сл. таки́й. Болісно змучений, розбитий. Він від хвороби був такий, як поламаний (О. Кобилянська). 2. що. Дуже. Все тіло ниє, наче поламане (І. Багмут).  Фразеологічний словник української мови
5. поламаний — ЗІПСО́ВАНИЙ у знач. прикм. (який зіпсувався, став непридатним для використання, вживання), ПОШКО́ДЖЕНИЙ, УШКО́ДЖЕНИЙ, ЗОПСО́ВАНИЙ рідше, ЗІПСУ́ТИЙ розм., ЗОПСУ́ТИЙ рідше, ПО́РЧЕНИЙ розм.; ДЕФЕ́КТНИЙ, БРАКО́ВАНИЙ, ГАНДЖОВИ́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. поламаний — Пола́маний, -на, -не поло́млений = пола́маний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поламаний — ПОЛА́МАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до полама́ти. Деревця, недавно посаджені, були поламані вщерть і простягали до неба свої цурпалки (Коцюб., II, 1955, 282); У козла були вивихнуті й поламані задні ноги (Тулуб, В степу..  Словник української мови в 11 томах