полічений

полі́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до полічити 1), 2).

|| полічено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. полічений — полі́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. полічений — ПОЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до полічи́ти¹. Із кожним карбованцем, що додавався до вже полічених, дядьки зітхали легше і веселішали (Василь Шевчук); // полі́чено, безос. пред. Скільки люду там [уДермані] поховано, Невідомо, не полічено, Скільки вбито, покалічено (Д. Павличко).  Словник української мови у 20 томах
3. полічений — дні полі́чені (лі́чені) чиї. Кому-небудь залишилося дуже мало жити. Кожному збоку видно було, що пані конає, що дні її полічені (Л. Яновська). дні порахо́вано. Родіон Костецький добре розумів свою хворобу і краще, ніж хто інший, знав, що дні його пораховано (Л. Первомайський).  Фразеологічний словник української мови
4. полічений — ПОЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полічи́ти 1; // полі́чено, безос. присудк. сл. Скільки люду там [у Дермані] поховано, Невідомо, не полічено, Скільки вбито, покалічено (Павл., Бистрина, 1959, 139).  Словник української мови в 11 томах