помертвілий

помертві́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до помертвіти.

2》 у знач. прикм. Який утратив ознаки життя; безжиттєвий, нерухомий.

|| у знач. прикм. Мертвотно-блідий.

3》 у знач. прикм. Який утратив свіжість; зів'ялий.

4》 у знач. прикм. Позбавлений усього живого; пустельний, безлюдний.

5》 у знач. прикм. Який утратив яскравість; тьмяний.

Значення в інших словниках

1. помертвілий — помертві́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. помертвілий — ПОМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до помертві́ти. Скалкою снаряда й самого поранило, однак вчасно вихопив [Харитонович] на поверхню вже помертвілого Марка Івановича (Яків Баш); * Образно. Помертвілим був тепер Гаїнці ввесь світ (Б. Грінченко). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
3. помертвілий — ЗБЛІ́ДЛИЙ прикм. (про обличчя, шкіру людини — який втратив природний колір, став блідим), ПОБЛІ́ДЛИЙ, ЗБІЛІ́ЛИЙ, ПОБІЛІ́ЛИЙ, ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, СПОЛОТНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ підсил. Марія вийшла на палубу і підставила вітру своє зблідле обличчя (В.  Словник синонімів української мови
4. помертвілий — ПОМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до помертві́ти. Скалкою снаряда й самого поранило, однак вчасно вихопив [Харитонович] на поверхню вже помертвілого Марка Івановича (Баш, Надія, 1960, 331); *Образно. Помертвілим був тепер Гаїнці ввесь світ (Гр.  Словник української мови в 11 томах