помовчувати

помо́вчувати

і рідко помовкувати, -ую, -уєш, недок., розм., помовчати, -чу, -чиш, док.

1》 Мовчати, ухиляючись, утримуючись від розмов.

|| Не видавати звуків, не порушувати тиші.

2》 тільки недок. З певною метою приховувати, обминати мовчанкою що-небудь, не розповідати, не згадувати про когось, щось; замовчувати.

3》 тільки док. Мовчати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. помовчувати — помо́вчувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. помовчувати — див. мовчати  Словник синонімів Вусика
3. помовчувати — ПОМО́ВЧУВАТИ і рідко ПОМО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., ПОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Мовчати, ухиляючись, утримуючись від розмов. Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі, а пан бундючився і пишався ще дужче (О.  Словник української мови у 20 томах
4. помовчувати — МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИ заст., НІМО́ТСТВУВАТИ заст.; ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИ розм., ПОМО́ВКУВАТИ розм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). — Док.  Словник синонімів української мови
5. помовчувати — ПОМО́ВЧУВАТИ і рідко ПОМО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., ПОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Мовчати, ухиляючись, утримуючись від розмов. Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі, а пан бундючився і пишався ще дужче (Ів., Тарас.  Словник української мови в 11 томах