пообіцяти

пообіця́ти

-яю, -яєш, док., перех., з інфін. або спол. що і без додатка.

Дати обіцянку кому-небудь зробити щось або дати що-небудь.

|| Запевнити когось у здійсненні чого-небудь; висловити передбачення про здійснення чогось.

|| Висловити погрозу.

Значення в інших словниках

1. пообіцяти — пообіця́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пообіцяти — ПООБІЦЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що, з інфін. або спол. що і без дод. Дати обіцянку кому-небудь зробити щось або дати що-небудь. Пообіцяти одному, а дати другому – це не личить (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
3. пообіцяти — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
4. пообіцяти — ПООБІЦЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., з інфін. або спол. що і без додатка. Дати обіцянку кому-небудь зробити щось або дати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
5. пообіцяти — Пообіця́ти, -ця́ю, -єш гл. = пообіцятися.  Словник української мови Грінченка