Великий тлумачний словник сучасної мови

поранити

пора́нити

-ню, -ниш, док., перех.

1》 Заподіяти рану (рани) кому-небудь.

|| безос.

2》 перен. Завдати душевного болю, моральних страждань.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поранити — пора́нити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поранити — [пораниетие] -н'у, -ниеш; нак. -ан', -ан'теи  Орфоепічний словник української мови
  3. поранити — ПОРА́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Заподіяти рану (рани) кому-небудь. Настуся .. крутнулася по столовій, ніби хтось вистрелив в неї й поранив, влучивши в груди (І. Нечуй-Левицький); Чи ж не трапляється часом на полі гострим серпочком поранити руку!...  Словник української мови у 20 томах
  4. поранити — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. поранити — ПОРА́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Заподіяти рану (рани) кому-небудь. Настуся.. крутнулася по столовій, ніби хтось вистрелив в неї й поранив, влучивши в груди (Н.-Лев., IV, 1956, 248); Чи ж не трапляється часом на полі гострим серпочком поранити руку!...  Словник української мови в 11 томах
  6. поранити — Поранити, -ню, -ниш гл. Ранить, изранить. Єв. Л. XX. 12. Ти мене поранила дуже. Рудч. Ск. І. 53. Положив на місті чоловіка зо три, а деяких поранив. Драг. 418.  Словник української мови Грінченка