поранити —
пора́нити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
поранити —
-ню, -ниш, док., перех. 1》 Заподіяти рану (рани) кому-небудь. || безос. 2》 перен. Завдати душевного болю, моральних страждань.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поранити —
ПОРА́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що. 1. Заподіяти рану (рани) кому-небудь. Настуся .. крутнулася по столовій, ніби хтось вистрелив в неї й поранив, влучивши в груди (І. Нечуй-Левицький); Чи ж не трапляється часом на полі гострим серпочком поранити руку!...
Словник української мови у 20 томах
поранити —
РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
поранити —
ПОРА́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Заподіяти рану (рани) кому-небудь. Настуся.. крутнулася по столовій, ніби хтось вистрелив в неї й поранив, влучивши в груди (Н.-Лев., IV, 1956, 248); Чи ж не трапляється часом на полі гострим серпочком поранити руку!...
Словник української мови в 11 томах
поранити —
Поранити, -ню, -ниш гл. Ранить, изранить. Єв. Л. XX. 12. Ти мене поранила дуже. Рудч. Ск. І. 53. Положив на місті чоловіка зо три, а деяких поранив. Драг. 418.
Словник української мови Грінченка